Що таке посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)?
Це крайня реакція на сильний стресор, що загрожує
життю людини. Зазвичай ПТСР проявляється приблизно через 6 місяців після
травмуючого досвіду. Але тривала дія стресора (перебування в окупації чи
постійні обстріли) прискорює розвиток розладу.
Хто найбільш вразливий?
Як дорослі, так і діти та підлітки.
Як
може проявитися ПТСР у вашої дитини?
Зверніть увагу на поведінку своєї дитини, якщо
вона:
- постійно згадує про пережиті події (може не зізнаватися про
це), водночас уникає всього, що нагадує їй про пережитий досвід;
- проявляє агресію чи
навпаки – апатичність, депресивність, емоційну відстороненість;
- має страшні сновидіння,
прокидається вночі чи навіть плаче;
- занадто тривожиться, бо
очікує повторення подій;
- має проблеми з
пам'яттю, увагою, здатністю вчитися;
- переживає травматичний
досвід під час гри (для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку);
- займається
саморуйнуванням (зокрема підлітки можуть наносити самоушкодження, вживати
алкоголь чи наркотики).
Чи
реально знизити ризики розвитку ПТСР у дитини?
Звісно! Для того, щоб допомогти своїм дітям,
батькам потрібно спочатку стабілізуватися психологічно самим, якщо потрібно, то
за допомогою кваліфікованих фахівців — https://poruch.me/parents
Якщо у вас буде достатньо ресурсу, тоді ви
зможете допомогти своїм дітям. Пам’ятайте про найважливіше — слід відновити почуття безпеки.
Поради:
- залучайте дитину до
фізичної активності (фізкультура чи звичайні прогулянки);
- відновіть режим дня
своєї дитини (навчання, дозвілля, вчасні прийоми їжі та сон), щоб повернути
надію на звичайне, мирне життя;
- нагадуйте дитині про
те, що ви — поруч і дуже її любите, не нехтуйте тілесним
контактом — обійми чи тримання за руку;
- вислухайте дитину та
дайте відповіді на запитання, які її хвилюють;
- дозвольте дитині
висловлювати свої емоції та почуття, уникайте фраз «не згадуй цього» або
«забудь про це»;
- поясніть дитині те, що
сталося, але будьте обережні, говоріть доступними для її віку словами;
- залучайте дитину до
соціальної активності: спілкування з однолітками чи навіть волонтерства;
- скеровуйте агресію
дитини, щоб сформувати здорові поведінкові рамки: вона повинна розуміти, що
кривдити інших, слабших або тварин — неприпустимо;
- не зволікайте зі зверненням
по психологічну/психотерапевтичну допомогу, щоб знати, як справлятися з
емоціями, навчитися релаксації чи контролювати негативні спогади.
ПТСР — це не вирок. Навіть, якщо у вас чи ваших дітей з’явився ПТСР не варто впадати у паніку чи навпаки ігнорувати проблему. Вчасна підтримка та/чи допомога від кваліфікованого спеціаліста — шлях до відновлення.
Джерело: https://www.facebook.com/UNICEFUkraine/photos/a.198585943539278/5140064622724694/
Коментарі
Дописати коментар